Управління освіти адміністрації Слобідського району Харківської міської ради

Крокуємо до ПЕРЕМОГИ разом

Сьогодні – це те, що вчора й десятки років тому готувалося, вироблялося, кимось ненавиділося і в чиїхось мізках трощилося і кришилося, а в інших душах – леліялося, виховувалося, мріялося, любилося, вірилося… Сьогодні й показало, хто ми є, чиї ми діти… Сьогодні – неабияке випробування насамперед для нашої малечі, які під шахедами й нещадними С-300 намагаються зрозуміти- як? чому? навіщо? у той час, коли їхні діди, батьки чи старші брати напевно знають – як? з якого боку? хто? і де? Страх перших ракет сполохав дітей, але згодом згуртував і змусив зробити свій фронт, де навчаються, як зберегти одне одного, розповідають вірші Шевченка й Жадана, співають «Ой на горі да й женці жнуть», будують графіки майбутньої відновленої школи, біжать у метро, щоб побачити очі одне одного, хоча б крихту ковтнути такого солодкого шкільного повітря і почути, як по-рідному стукотить крейда по дошці, як серце нашого Ліцею. А як вони чекають своїх рідненьких з фронтів і чекають не склавши руки! Навчилися робити кавери-кікімори, що сьогодні захищають їхніх батьків від снайперського ока, робити рамочки для плетіння каверів. А їхні матусі плетуть маскувальні сітки, печуть смаколики для тих, хто потрапив у госпіталь, збирають медичні препарати, теплий одяг, роблять окопні свічки, донатять… А бабусі й дідусі також поряд. У них є сили не тільки підтримувати малечу, а й ділитися своїм теплом і мудрістю, досвідом, а також плести сіті, учити поратися з тістом, в'язати шкарпетки. І все передають вролонтерам. А недавно діти одержали подарунок від наших захисників – прапор із підписами хлопців. Щеміло всередині, коли діти торкалися того прапора. Вони напевно знають, хто вони є і чиї вони діти. Вони справжні українці, бо усвідомлюють, що треба всім миром наближати таку важку, але сташенно омріяну ПЕРЕМОГУ.

Учні, вчителі, батьки ХЛ №46 Слобідського району.