Фотовиставка волонтерського фотопроекту «ЯКБИ НЕ ВІЙНА»

Учні навчальних закладів району відвідують фотовиставку волонтерського проекту "Якби не війна".

146 Героїв, 122 історії, 8 блоків волонтерського фото проекту «Якби не війна» – це історії життя 97 «звичайних» людей, які живуть серед нас. І про життя 25 янголів, які спостерігають за нами з небес.
Історії про те, як війна калічить тіла, але звеличує душі. Історії про те, як отримані важкі травми – не привід опускати руки. Про людей, які попри все не втрачають здатності любити і мріяти. Історії про кохання, всупереч війні. Історії про те, що не обов’язково бути військовим, щоб захищати свою землю. А також, не обов’язково бути чоловіком, щоб тримати в руках зброю, так само, як не обов’язково бути українцем – щоб захищати Україну. Історії про тих, хто віддав найцінніше, що в них було – життя, одній єдиній і коханій –Україні.
Скільки всього могло б статися й не статися, якби не війна…

Навесні 2014-го в Україну прийшла війна, що змінила життя багатьох. Війна, яка показала, наскільки багато людей надзвичайно гаряче люблять свою країну. Війна, яка позбавила сну сотні тисяч українців – воїнів, які зі зброєю в руках стали на захист кордонів Батьківщини, їхніх рідних, які щохвилини молилися, щоб вони повернулися живими, і просто небайдужих людей, які зрозуміли, що лише об’єднавши зусилля, ми зможемо протистояти російській агресії. Війна, що відкрила справжніх Героїв сучасної України, людей, яких ця війна торкнулася безпосередньо.
А в грудні 2015-го декілька дівчат-волонтерів вирішили, що просто допомагати захисникам на фронті та в госпіталі для них замало. Що історії сотень українських бійців, яких знають вони, мусить почути вся Україна і навіть весь світ. Що нам є ким пишатись і кого ставити в приклад наступним поколінням.
Ми дивилися в очі кожного з них і думали… скільки всього вони нам не розказали?! Ми написали про них багато, і чули ми про них багато, але скільки всього ми ще не знаємо?
Їхні очі бачили те, що ми ніколи не побачимо, за кольором їхніх очей криється так багато болю, смутку, страху, смерті, жалю, туги. Очі наших 122-х Героїв вже ніколи не будуть такими, як колись.
Зараз стало неважливо, скільки кожному з них років. Вони зустрічаються в коридорах шпиталю та по-братськи обіймаються, хоча одному 23, а іншому 45. Вони розуміють один одного без слів і чітко знають, що вже ніколи не зможуть зробити вигляд, що нічого не було. В їхніх очах назавжди залишиться відбиток війни – тієї, що навчила їх виживати, бути чесними і справедливими, подавати руку допомоги та ділитися останнім, боронити свою землю до останньої краплі крові, віддавати своє життя за побратимів, радіти дитячому малюнку та плетеним шкарпеткам від старенької бабусі. Вони вміють цінувати те, що для нас здається дріб’язковим і буденним. Вони ніколи не забудуть, кого мають шанувати і кому мають дякувати, натомість ми це забуваємо.
Саме розуміння ціни нашого з вами миру і підштовхнуло нас до створення цього фотопроекту.
«Якби не Війна» – це обличчя, історії, пам’ять, мрії та плани 122-х Героїв сучасної України. Прийдіть і побачте Героїв нашими очима – людей, які їх знають поіменно та особисто.
Це не просто обличчя, це не просто люди, це ті, хто не дає нашим очам бачити страхіття війни. Вони – ті, хто не дозволить нам пережити те, що пережили вони.

Галерея "Відвідування фотовиставки волонтерського фотопроекту "ЯКБИ НЕ ВІЙНА" 17-23.02.2017"

Кiлькiсть переглядiв: 38