Це окремий офіційний документ, де відображені конкретні заходи суб’єктів інноваційного процесу з реалізації програми дослідження. Здебільшого у практиці інноваційної роботи використовують загальний план роботи (на навчальний чи академічний рік, семестр тощо); плани оперативних дій (для вирішення специфічних проблем, які виникають у процесі реалізації нововведення, наприклад, координації тощо).

Складання плану передбачає залучення всіх учасників інноваційного пошуку. Сам процес складання плану інноваційної діяльності повинен враховувати досвіт такої роботи і тому має бути систематичним.

Керованість інноваційними процесами є основною умовою їх ефективності. Це забезпечується однією з функцій управління.

Організація інноваційних процесів та відповідного виду педагогічної діяльності передбачає:

  • організацію інноваційної діяльності суб’єктів педагогічного пошуку на різних рівнях управління (вчителів, шкільної адміністрації, методистів, управлінців);
  • підготовку та організацію діяльності об’єктів дослідження (експериментальних класів, груп);
  • організацію діяльності незалежної експертної групи;
  • організацію адміністративно-управлінської роботи;
  • підготовку педагогічних кадрів до інноваційної діяльності;
  • організацію матеріально-технічної та фінансової підтримки нововведень.

Модель структурної ієрархії інноваційного процесу

(адаптований варіант М.М. Поташника)

Елементи

Ознаки

Рівень

· міжнародний

· державний

· регіональний

· шкільний

Зміст

· за об’єктом впливу

· за рівнем поширення

· за інноваційним потенціалом

«Життєвий цикл»

· зародження нової ідеї

· формалізація ідеї

· оцінка нововведення

· обговорення нововведення

· адаптація нової ідеї до конкретних умов

· озброєність

· апробація

· синтез із зовнішнім середовищем

Діяльність

· мотиви

· мета

· завдання

· зміст

· форми і методи

· результати

Суб’єкти

· вчителі

· учні

· батьки

· методисти

· управлінці

· науковці

Організація

· діагностика

· розробка програми чи проекту

· фахова підготовка

· практична реалізація

· узагальнення

· поширення результатів інноваційного пошуку

Управління

· прогнозування

· планування

· організація

· координація

· контроль та оцінювання

· узагальнення


СТИХІЙНІ ТА ЦІЛЕСПРЯМОВАНІ

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Різноаспектність підходів до питання змісту і структури інноваційного процесу вказує на його складний комплексний характер. Оскільки особливість інноваційного процесу залежіть від рівня впровадження, змісту, етапів перебігу, відповідної специфіки діяльності, суб’єктів, залучених до реалізації педагогічних інновацій, механізмів управління та організації, доцільною на нашу думку, є розробка структурної моделі інноваційного процесу.

Структура рівнів вказує на належність інноваційного процесу до міжнародного, державного, регіонального чи шкільного рівня впровадження.

Структуру змісту розкриває змістова спрямованість нововведення, відбита в основній ідеї та меті впливу. В матеріалах ЮНЕСКО та окремих зарубіжних виданнях, де висвітлюються сучасні проблеми освіти, педагогічні новації розглядають як зміни в:

  • суспільному статусі освіти (що виявляється у проголошеній філософії освіти);
  • структурі системи освіти;
  • комплексі наступної системі освіти;
  • змісті освіти;
  • типології побудови навчальних закладів;
  • організації та технологіях освіти;
  • стосунках між суб’єктами освіти;
  • методиках, навчальному оснащенні;
  • будівництві й оснащенні споруд та приміщень для здійснення освітньої діяльності.

У контексті нашого дослідження структура змісту визначається за:

  • об’єктом впливу (педагогічні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські нововведення);
  • рівнем поширення (локальні нововведення, що не мають між собою зв’язків; модульні нововведення, що охоплюють кілька локальних; системні нововведення – ті, що охоплюють діяльність всього навчального закладу);
  • інноваційним потенціалом нового.

Сучасні вчені (М. Бургін та ін.) розподіляють новації на ті, що виникають стихійно, без відповідної постановки завдань, усвідомлення необхідних засобів та умов, в основному під впливом ситуативних імпульсів, та ті, що свідчать про усвідомлену, цілеспрямовану, науково обґрунтовану діяльність. Для стихійних інноваційних процесів характерними є ситуативність виникнення, емпіричний рівень впровадження, відсутність наукового обґрунтування та організаційної культури втілення. Цілеспрямовані інноваційні процеси мають осмислений характер діяльності – вони теоретично обґрунтовані й організаційно сплановані. Такий підхід дає можливість досліднику класифікувати новації за способом здійснення (систематичні, планові, заздалегідь продумані та стихійні, спонтанні, випадкові); за широтою та глибиною перетворень (масові, глобальні, радикальні, фундаментальні, стратегічні, часткові, дрібні); за характером походження (зовнішні та внутрішні).

Відповідно до визначених підходів цікавими є погляди окремих сучасних вчених (В.Полонський) на ознаки нововведень, серед яких називають формальну новизну (подання відомого в іншому вигляді); повторення відомого з несуттєвими змінами; конкретизацію, уточнення уже відомого суттєвими елементами; створення якісно нового об’єкта.

Оскільки «нове» в педагогічній теорії та практиці – поняття відносне, у структурі й змісті виділяють такі ознаки новизни:

  • нові освітні ідеї та дії, що раніше не були відомі (абсолютно нових оригінальних ідей надзвичайно мало);
  • адаптовані, розширені чи переоформлені новації під впливом нових ідей та дій, що набувають особливої популярності у відповідному середовищі (за відповідних умов) та у відповідний період часу;
  • трансформовані педагогічні новації, що виникають у зв’язку з повторною постановкою мети за змінених умов. За такої ситуації «оживають» окремі раніше існуючи дії, оскільки нові умови гарантують їх успіх та успіх відповідних позитивних ідей.

Кiлькiсть переглядiв: 0